До 8 березня: добірка віршів про маму — ВСВІТІ — все, що тебе вражає!
Прo мaму булo нaписaнo бaгaтo віршів: прo її руки, прo її усмішку, прo турбoту… І для кoжнoгo свoя мaмa — нaйкрaщa. Дo святa 8 бeрeзня ми підібрaли 10 тaкиx віршів, aби дoлучитись дo привітaнь цьoгo вeснянoгo дня:
1. Бoрис OлійникНaшa мaти – сивaя гoрлиця.
Всe дo її сeрдeнькa гoрнeться:
Зoлoтa бджола – намистиною,
Небо – празниковою хустиною,
Сивий дуб – прокуреним прадідом,
Білочка – мальованим пряником,
Жура-журавель над криницею –
Чистою сльозою-водицею,
А земля – пшеницею ярою,
А літа – замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
“Де ж це, молодице, твій суджений?”
Місяць – непоколотим золотом,
А береза – вранішнім солодом,
Хата – ластівками над стріхою,
А туман – вдовиною втіхою.
Крашанкою – сонечко в миснику…
А вона до всіх до них – піснею.
2. Василь СимоненкоМріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
3. Іван Гнатюк«Жди меня, и я вернусь».
К. Симонов
Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
Жди у жорстоку добу,—
Доки ти ждатимеш — я не загину,
Я переможу судьбу.
Жди, хоч недоля нас тяжко карає,
Жди у терпінні, в сльозах,—
Я крізь розлуку і відстань безкраю
Лину до тебе, як птах.
Жди серед ночі — до самого рана,
Жди — чи зима, чи весна,—
Може, якраз я прилину й неждано
Стукну у шибку вікна.
Жди на Великдень, коли розговлятись
Будеш з малими дітьми,—
Може, і я завітаю на свято,
Наче воскреслий з тюрми.
Жди й на Різдво — не зневіришся, мамо,
Жди — не давайся журбі,—
Може, я пошепки з колядниками
Заколядую тобі.
Жди ненастанно — у дощ і в погоду,
Жди в хуртовину й жару,—
Я повернуся до рідного роду
І сльози тобі обітру.
Жди, хоч почуєш, що я вже в могилі,
Не подавай за впокій,—
Я тобі вогником на небосхилі
Сіятиму в пітьмі тяжкій.
Жди: що б не сталось — я вирвусь з неволі,
Жди з-під землі й з-під води,—
Я переможу всі муки і болі,
Тільки ти жди мене, жди!
4. Дмитро ПавличкоЯ в світі прийшов із маминого слова,
Пробився, наче із яйця, пташа.
Та наді мною шкаралуща нова –
І в ній тепер живе моя душа.
То – космосу яйце. Я бачу в ньому
Вогненні тріщини, коли заграє грім,
Та не дійду ніколи до пролому,
Що міг би стати виходом моїм.
Вертаюся до рідного порога,
Будую над собою укриття…
Від матері до матері дорога –
Це просто називається – життя!
5. Дмитро ПавличкоЯк я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
6. Микола ЛуківЗа все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю і що буду мати…
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Немов пилину, світ мене крутив,
Ловив я мрію і мету високу.
Пробач мені, що тяжко завинив, –
Лишив тебе на старість одиноку.
Та й що я знав, коли із дому йшов,
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня – мамина любов,
Яка то мука – як лишають діти.
Аж отепер, як став я батьком сам
І час прийшов стрічать і проводжати,
Я знаю ціну тим святим сльозам,
Які тобі судилося спізнати.
Тому і сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Тому спішу подякувать тобі
За все, що маю і що буду мати.
7. Олена ПчілкаТи надо мною в темні ночі
Ніколи не стуляла очі,
І сповивала, і кохала,
Мене малого доглядала,
Малому виглядала долю
Й благала бога, щоб ніколи
Не довелось мені на світі
Із лихом, з горем вкупі жити;
І все кохання, що палало
У тебе в серці і не знало
На кого вилитись, – вповні
Ти віддала його мені.
В журбі життя ти доживаєш,
А все ти долі виглядаєш
Мені, і мною ти живеш,
І днів ясних в бездоллі ждеш.
8. Леся УкраїнкаГоп, скок, веселенько,
Одиначка я у неньки;
Мене ненечка пестує
Та смачненьким все годує;
Я ж матусю поважаю
І слухняна виростаю.
Гоп, скок, руки в боки,
Прилетіли три сороки,
Сіли вони на тинок,
Мене кличуть у танок.
У зеленому віночку,
На жовтенькому пісочку,
Як та кізка я стрибаю
І матусю звеселяю.
А сороки-цокотухи
Напилися варенухи,
Біля мене теж стрибають,
Різне птаство звеселяють.
9. Євген ГребінкаХто вас, дітки, міцно любить,
Хто ніжненько так голубить
І клопочеться всякчас
Уночі і вдень про вас?
Мама дорогенька!
Хто для вас пісні співає,
Хто в колисці забавляє,
Гарні вам дає ляльки
І розказує казки?
Мама золотенька!
А тоді, мої кохані,
Коли ви і неслухняні,
Пустотливі і ледачі,
Хто над вами гірко плаче?
Матінка рідненька.
10. Пантелеймон КулішВідсувайся, запір,
Із’їжджайте на двір,
Мої милії, ріднії гості!
Я до ранніх зорей
Не доспала ночей,
Виглядаючи вас у віконце.
Чи в зелений садок
Подихне вітерок –
І я думаю: то мої діти!
Чи з далеких толок
Задзеленька дзвінок –
Я гостей вибігаю зустріти.
Довго серце моє,
Серце матернєє,
Так, як рибочка, билося в грудях;
Часто очі мої
Позаплаканії
Вас шукали, ріднесенькі, в людях.
Моя рідна душа,
Душа матерняя,
У молитвах святих виливалась:
Вас, синів-соколів,
Із далеких країв,
Як здоров’я собі, сподівалась.
На родимій землі,
Діти рідні мої,
Успокойте з дороженьки кості!
Відімкнувся запір,
– Із’їжджайте ж на двір,
Мої любії, ріднії гості!
Не забудьте привітати свою маму!
зібрала Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
Рекомендую ознакомится https://spravkisrochno.biz/abiturientam